Блог викладача історії : Конспекти уроків з історії України

Тема: ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• визначати причиново-наслідкові зв’язки між Першою світовою війною та революцією;

• характеризувати відносини Центральної Ради й Тимчасового уряду, давати їм власну оцінку;

• складати характеристики та політичні портрети видатних діячів Української революції;

• визначати причини та аналізувати факти початку Української революції;

• описувати повсякденне життя та визначати зміни в житті українського населення, пов’язані з революцією.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1.Пригадайте події на початку 1917 р. в Російській імперії, які вплинули не тільки на перебіг війни, а й на ситуацію в Україні.

2. У якому становищі перебували українські землі на початку 1917 р.?

III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Чи позначилися події, що розгорталися у Петрограді, на ситуації в України? Саме це ми з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.

Проблемне запитання

• Чи можна стверджувати, що події 1917 р. в Україні мали характер національно-демократичної революції?

Відповідь на запитання учні дають наприкінці уроку.

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Політичні партії в підросійській Україні

Учитель. Після Лютневої революції активізували свою діяльність й українські політичні партії. Вони були одним із важливих чинників революційного розвитку 1917 р.

Робота з таблицею

На основі тексту підручника складіть таблицю «Українські політичні партії в Наддніпрянській Україні» та дайте відповідь на питання.

Назва	Лідери	Програмні засади
Українська партія соціалістів- революціонерів (українські есери) — УПСР	М. Грушевський, В. Голубович, М. Ковалевський, П. Христюк	Аграрні перетворення; ^ліквідація поміщицького землеволодіння; ^ автономія України у складі Російської держави

Українська соціал- демократична робітнича партія (українські есдеки)— УСДРП	В.Винниченко, І. Мазепа, В.Петлюра, М. Порш	^ Демократичні перетворення; ^ соціалістичні перетворення; ^ автономія України у складі Російської федерації
Українська партія соціалістів- федералістів (українські есефи) — УПСФ	Д. Дорошенко, С. Єфремов, 0. Лотоцький, А. Ніковський	^ Реформування господарства; ^ аграрна реформа; ^ збереження приватної власності; республіканська форма правління; автономія України у складі федеративної Росії
Українська демократично- хліборобська партія — УДХП	В. Липинський, брати Шемети	^ Збереження приватної власності і хуторянського селянського господарства; ^ автономія України; не відкидали й питання про незалежну Українську державу
Українська народна партія — УНП	М. Міхновський, брати Макаренки, І. Липа, О. Андрієвський	Незалежність Української держави

• Яким бачили майбутнє Української держави українські політичні партії?

Мета: Здобуття автономії як перший крок до незалежності

Рушійні сили: Українська національна інтелігенція, селянство, військові, робітництво

Утворення Центральної Ради

Робота з таблицею

Причини і передумови Української революції

Залежне і при-	Важке	Невиріше ність	Піднесення	Порушення ста-
гноблене становище	соціальне	аграрного	українського	більності Російської
України.	становище	питання і питання	національно-	та Австро Угорської -
Великодержавницька-	переважної	соціального	визвольного	імперій.
політика щодо неї	частини	захисту	руху.	Загострення їхніх
панівних кіл як Росії,- так і Австро- Угорщини	населення	робітництва	Організаційне та ідеологічне його оформлення	внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни

Привід

1) Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.).

2) Повалення монархії.

3) Зречення Миколи II престолу (15 (2) березня 1917 р.)

1. Користуючись таблицею та здобутими знаннями, поясніть причини, передумови, привід та завдання Української революції.

2. Поміркуйте, який зв’язок існує між Першою світовою війною та Українською революцією.

Учитель. Національно-демократична революція в Україні розпочалася в березневі дні 1917 р. 25 березня 1917 р. у Петрограді відбулася 20-тисячна маніфестація з приводу роковин смерті Т. Шевченка.

Через тиждень після петроградської маніфестації в Києві відбулися багатолюдні демонстрації під гаслами «Автономія України», «Вільна Україна у вільній Росії» тощо. На Софійській площі біля пам’ятника Б. Хмельницькому відбулося віче.

4 березня 1917 р. українські самостійники на чолі з М. Міхновським і Товариство Українських Поступовців (ТУП) погодились на створення об’єднаної організації з назвою Українська Центральна Рада.

Робота зі схемою

1. Які українські політичні партії увійшли до складу Центральної Ради?

2. Яким бачили вони майбутнє України?

Учитель. Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, який 27 березня повернувся із заслання. Він одразу ж очолив Центральну Раду, надавши її діяльності чіткої політичної лінії.

Робота з документом

Опрацюйте документ та дайте відповідь на питання.

Із записів М. Грушевського

«Минули ті обставини, коли ми мусили виступати з петиціями, супліками, доказувати свої права навіть на культурне самоозначення... Нічого більш помилкового не може бути тепер, як витягнути старі українські петиції і подавати їх наново правительству, як наші домагання в данім моменті... Українського питання вже нема. Є вільний, великий українська нарід, який будує свою долю в нових умовах свободи».

1. Яке головне завдання поклав М. Грушевський в основу платформи Центральної Ради?

2. Як виважаєте, чому Центральна Рада не проголосила курс на створення незалежної Української держави?

3. Як ви вважаєте, чому саме М. Грушевський очолив Українську Центральну Раду?

Початок українізації армії

Учитель. Процес формування української армії розпочався водночас з Українською революцією.

Робота з таблицею

На основі тексту підручника складіть хронологічну таблицю про формування української армії та дайте відповіді на запитання.

Орієнтовний вигляд таблиці

Дата

Подія

9 березня

1917 р.

Перші збори українських офіцерів і солдатів російської армії у Києві за ініціативою Миколи Міхновського. Прийнято звернення до Тимчасового уряду з домаганнями національно- територіальної автономії України і проголошено збори Тимчасовою Українською Військовою Радою

16 березня 1917 р.	Нарада військових київського гарнізону. Створено першу військову організацію — Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. Ухвалено: ^ розпочати створення національної армії, ^ сформувати українські добровільні полки і першому з них присвоїти назву — Перший Український козачий ім. гетьмана Б. Хмельницького полк. Утворено Український Військовий Організаційний Комітет, що мав безпосередньо займатись формуванням національних збройних сил
10 квітня 1917 р.	Віче українських солдатів-фронтовиків у Києві. Ухвалено рішення вимагати від Тимчасового уряду створення української армії, виділення на фронті солдатів-українців в окремі військові частини, формування в тилу полків, для яких державною мовою була б українська
Квітень 1917 р.	Утворення Української фронтової ради для військ Західного фронту у Мінську на чолі з Симоном Петлюрою
Травень 1917 р.	Формування Українського козачого імені гетьмана Б. Хмельницького полку, командиром якого призначено сотника Д. Путника-Гребенюка, згодом — підполковника Юрія Капкана
Травень 1917р.	Перший Всеукраїнський військовий з’їзд. Утворено Український Генеральний Військовий Комітет, який мав здійснювати керівництво усім українським військовим рухом
Весна 1917 р.	Утворення підрозділів Вільного козацтва

1.Чому водночас з Українською революцією розпочинається українізація

армії?

2.Як керівництво Центральної Ради та група самостійників ставилися

до розбудови української армії?

V. Узагальнення та систематизація знань

Метод «Прес»

• Чи можна стверджувати, що події 1917 р, в Україні мали

• характер національно-демократичної революції?

Висновок. Основні події 1917 р. в Україні дають підстави стверджувати,

що вони мали характер національно-демократичної революції,

про що свідчать масовість національно-визвольного руху та участь у ньому різних соціальних верств населення.

Безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України були:

посилення політичної боротьби;

• вихід на політичну арену широких народних мас;

• перетворення армії на впливовий фактор внутрішнього життя;

• зростання ролі політичних партій;

• поява паралельних конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, у діяльності яких домінував соціальний акцент, та Центральної Ради, у роботі якої надавалася перевага вирішенню питань національного розвитку.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

ТЕМА: «ПЕРЕБУДОВА» ТА РОЗПАД СРСР (1985-1991).

Мета: розкрити зміст процесу «перебудови» в СРСР, виділити його складові

(прискорення, гласність, політичні реформи), дати їм аргументовану характеристику, визначити причини та прояви національно-визвольних рухів, змісту нового політичного мислення в зовнішній політиці, оцінити спроби різних політичних сил- врятувати Союз від розпаду, назвати причини економічного розвалу СРСР, тлумачити поняття «перебудова», «прискорення», «гласність», «путч» та інші; Розвивати хронологічні, оціночні, просторові історичні компетенції;

Виховувати учнів у дусі патріотизму, громадянської самосвідомості.

Обладнання: підручник, настінна карта, атласи, контурні карти, картки з завданням групам фото, мультімедійна презентація, проектор, комп’ютер.

Епіграф:

«Система убита, але немає куди вивезти труп. Він розкладається, гниє, і жити при цих рештках нестерпніше, ніж при живій системі».

Ф. Кривін

ХІД УРОКУ

І. Орг. момент.(2 хв.)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів (3хв.)

Л. Брежнєв керував країною упродовж 18 років. Історики визначали цей період як застій. Назва стала популярною, хоч вона і не повною мірою віддзеркалює сутність брежнєвської епохи. «Застій» — відсутність розвитку, проте ситуація у СРСР була значно складнішою. У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М. Горбачова. Із цієї події починається завершальний період історії СРСР, що дістав назву «перебудова», який закінчився розпадом СРСР.

ІІІ. Вивчення і усвідомлення нового матеріалу.

1.Прихід до влади М. Горбачова.

Вступне слово вчителя

Після смерті у 1982 р. Л. Брежнєва його спадкоємцями на найвищій партійно-державній посаді були хворі люди похилого віку - Юрій Андропов (помер у 1984 р.) та Костянтин Черненко (помер у 1985 р.). У березні 1985 р. дещо оновлене політбюро ЦК КПРС висунуло на посаду генерального секретаря наймолодшого із своїх членів - 54-річного Михайла Горбачова. Новий лідер усвідомлював економічний занепад держави і намагався реформувати, підправити «скривлену» будівлю соціалізму, у той же час не порушуючи її фундаменту.

Завдання 1 Скласти коротку біографічну довідку Михайла Горбачова. (Учні заздалегідь отримують випереджальне завдання, а на уроці презентують свої дослідження).

Біографія Горбачова

Дитинство

Народився Михайло Сергійович в селянській родині. Батько, Горбачов Сергій Андрійович, двічі поранений фронтовик. Мати, Гопкало Марія Пантеліївна, була українкою. Дитинство майбутнього політика припало на воєнні роки, родині довелося жити в німецькій окупації.

Освіта

Навчання в школі Михайлу Сергійовичу доводилося поєднувати з роботою в колгоспі, де бракувало робочих рук. Однак це не завадило йому в 1950 році поступити в МГУ на юридичний факультет, який він успішно закінчив. Трохи пізніше, опинившись корисним сільському господарству, Михайло Сергійович вже заочно закінчує сільськогосподарський інститут в Ставрополі і стає дипломованим агрономом-економістом.

Життєвий шлях

Війна багато чому навчила Михайла Сергійовича. Вже в 15 років він успішно справлявся з посадою помічника комбайнера МТС (машинно-тракторної станції), а в 17 років отримав орден Трудового Червоного Прапора як комбайнер-стахановець.

Ще будучи студентом, в 1952 році, він вступає до лав ВЛКСМ. Після закінчення університету був направлений за розподілом у Ставропольскую крайову прокуратуру, але знайшов себе в іншому: молодий Горбачов присвячує себе ВЛКСМ і робить непогану кар’єру. З 1962 року він вже парторг і делегат чергового з’їзду КПРС. У 1966 році він обирається Першим секретарем міськкому по Ставропольському краю.

В кінці 60-х років в Москві не раз піднімається питання про те, щоб довірити йому управління КДБ. У 1970 році Горбачов стає Першим секретарем Ставропольського крайкому і в цьому ж році став членом Верховної Ради СРСР, де він і показав свої блискучі здібності мудрого політика. У 1985 році його обирають Генеральним секретарем ЦК КПРС. У 1990 він стає Президентом СРСР, виконуючи одночасно функції Голови Ради оборони держави і Верховного Головнокомандувача Збройних сил країни.

Керуючи країною, Горбачов вміло проводив у життя реформи, наслідком яких стали ринкова економіка, розпад СРСР та знищення монопольного єдиновладдя партії. Серед найбільш значущих кампаній можна відзначити наступні моменти, які найсерйознішим чином позначилися на всій політиці держави.

– 1985 рік — велика антиалкогольна кампанія, коли різко зросли ціни на алкогольну продукцію, були скорочені обсяги її виробництва і вирубували виноградники. Результатами стали збільшення середньої тривалого життя населення та зниження злочинності.

– 1986 рік — відвідування Тольятті, знаменита мова про те, що взято курс на «перебудову». Після цього в Тольятті був заснований ВАТ «АВТОВАЗ», який до цих пір є фундаментом російського автопрому.

– «Перебудова», яка означала поступовий перехід до ринкової економіки і демократії.

– Припинення репресій, повернення А. Д. Сахарова.

– 1989 рік — прихована інфляція, карткова система на продукти, вимивання товарів з магазинів, що призвело до гіперінфляції.

– Був ослаблений контроль над соціалістичним табором, що призвело до зміни положення багатьох соціалістичних країн: була закінчена холодна війна, відбулося об’єднання Німеччини, у багатьох державах змінилося керівництво. Звична біполярна система міжнародних відносин звалилася, гонка озброєнь припинилася.

– 1989 рік — припинення війни в Афганістані.

– 1990 рік — введення радянських військ у Баку, проти Народного фронту Азербайджану. Загинули мирні жителі.

Горбачов не втратив самовладання навіть у важкі 90-ті, коли в серпні 1991 року ГКЧП відсторонило його від влади, і зумів повернутися на свій пост до грудня 1991 року.

Особисте життя

Ще будучи студентом, Михайло Сергійович одружився в 1953 році на Раїсі Максимівні Титаренко, яка навчалася в тому ж університеті, але на філософському факультеті. Приїхала вона з Сибіру, жила в гуртожитку, де і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Завжди у всьому підтримувала його, була гідною першої леді держави. Померла від лейкозу в 1999 році. У 1957 році у них народилася дочка Ірина (в заміжжі — Вірганська), яка подарувала їм двох онучок.

Основні здобутки Горбачова

§ У період правління Горбачова було покладено край холодній війні.

§ Він провів повномасштабну і результативну антиалкогольну кампанію.

§ Горбачову належить спроба реформування залізниці радянської системи, яка увійшла в історію як «Перебудова».

§ За Горбачова в СРСР була введена політика гласності, свободи друку і слова.

§ Були виведені радянські війська з Афганістану.

§ Саме Михайло Сергійович відмовився від комуністичної ідеології як державного статусу і переслідування інакомислячих.

§ Горбачов став останнім керівником СРСР.

Важливі дати біографії Горбачова

§ 1931 рік — рік народження

§ 1946 рік — помічник комбайнера МТС

§ 1948 рік — орден Трудового Червоного Прапора

§ 1950-1955 року — навчання в МДУ

§ 1952 рік — вступ до ВЛКСМ

§ 1953 рік — женився на Раїсі Максимівні

§ 1957 рік — народження дочки

§ 1961 рік — делегат XXII з’їзду КПРС

§ 1962 рік — парторг крайкому КПРС

§ 1966 рік — Перший секретар міськкому партії за Ставрополью

§ 1967 рік — закінчив Ставропольський сільськогосподарський інститут

§ 1970 рік — Перший секретар Ставропольського крайкому, член Верховної Ради СРСР

§ 1974-1979 року— Голова Комісії у справах молоді СРСР

§ 1979-1984 — Голова Комісії законодавчих припущень СРСР

§ 1984-1985 року — Голова Комісії з іноземних справ СРСР

§ 1985-1991 роки — Генеральний секретар ЦК КПРС

§ 1985 рік — початок антиалкогольної кампанії

§ 1989 рік — виведення військ з Афганістану, прихована інфляція

§ 1990-1991 роки — Президент СРСР

§ 1990 рік — Нобелівська премія миру

§ 1991 рік — відставка

§ 1993 рік — став співзасновником і членом редакційної комісії ЗАТ «Нова Щоденна Газета»

§ 1999 рік — смерть дружини

Цікаві факти з життя Горбачова

§ У 1978 році наказом Міністра оборони СРСР Михайлу Сергійовичу Горбачову було присвоєно військове звання полковника запасу.

§ Закінчення холодної війни в США розцінили як поразку СРСР і перемогу американських сил.

§ В останньому указі Горбачов так і не вказав причину своєї відставки з посади глави Радянської держави.

§ У Грозному в 1992 році проспект Революції був перейменований на честь Горбачова, але через загострення відносин Чечні і Росії проспекту було повернуто стару назву.

§ Горбачов став єдиним керівником СРСР в історії держави, хто був народжений вже після 1917 року.

§ На музичній церемонії 2009 року MTV Europe Music Awards Горбачову вручили спеціальний приз — Free Your Mind.

2. Початок «перебудови» та її особливості в Україні.

Завдання 2. Робота з термінологією.

“Перебудова — це рішуче подолання застійних процесів і злам механізму гальмування, створення надійного та ефективного механізму прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, надання йому більшого динамізму” (М. Горбачов).

Мета перебудови

Зберегти радянську систему через її вдосконалення та оновлення.

Розкрити потенціал соціалізму, оновити його, встановити повне народовладдя формуванням громадянського суспільства і правової держави. ,

Побудувати суспільство, яке спирається на ефективну економіку, високі досягнення науки і техніки, культури, на демократизацію всіх аспектів суспільного життя.

Створити умови для активного творчого життя і діяльності людей.

Квітень 1985 р. Пленум ЦК КПРС, на якому М. Горбачов вперше заявив про необхідність корінних змін в економіці, політиці, соціальній і духовній сферах. Це фактично початок перебудовних процесів в СРСР, хоча термін “перебудова” з’явився пізніше.

Висновки

1. Перебудова відкрила можливість виявлення суспільно-політичної енергії народу, зростання його самосвідомості й духовності.

1. Реальної економічної програми розроблено не було, а горбачовське керівництво вирішило обмежитись лише “оновленням” радянської тоталітарної системи.

2. Консервативні сили в країні та в оточенні самого М. Горбачова гальмували всякі нововведення і зміни, проведення реформ. Виявилася нерішучість і непослідовність М. Горбачова і його команди у реформуванні суспільства.

Перебудова в СРСР

Перебудова — соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва в 1985—1991 рр., спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя при збереженні соціалізму. її ініціатором став новообраний Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Горбачов

Зміст та результати реформ

1985 р. — курс на прискорення соціально-економічного розвитку СРСР. Антиалкогольна кампанія. 1987 р. — реформа Рижкова—Абалкіна за принципом «самостійність, самоокупність, самофінансування». Переведення підприємств на госпрозрахунок, залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності, виникнення та розвиток спільних з іноземцями кооперативних підприємств та індивідуальної трудової діяльності. 1988 р. — дозвіл оренди землі. 1990 р. — програма переходу до регульованої ринкової економіки: запровадження елементів ринкових механізмів за збереження великого державного сектору

1987 р. — розвиток гласності й демократизація суспільства: створення комісії з вивчення сталінських репресій; повна реабілітація жертв масового терору; публікація досі заборонених художніх і публіцистичних творів. 1988 р. — проголошення мети політичної реформи: відновлення Рад народних депутатів як оранів реальної влади, перерозподіл влади за збереження керівної ролі КПРС.

3. Наростання економічної кризи в Україні в І-й половині 80-х рр..

Заходи перебудови			Позитивні риси	Негативні риси
1	Збільшення показників			n неспроможність н/г Укр.. на такий потужний ривок із-за безлічі інших проблем; n відставання в науці і техніці
2	Нові підпр-ва замість модернізації старих		n - великі кошти на створення нових виробничих потужностей в електроенергетиці, важкій пром-ті, хімічній індустрії	n необхідність модернізації та структурної перебудови економіки;
3	Житлова проблема		n -04.1986 р. постанова про основні напрями розв’язання житлової проблеми n -- до 2000 р. кожній сім’ї – квартиру.	n програма не мала економічної основи;
4	«Комплексна програма розвитку виробницва товарів народного споживання і сфери послуг на 1986-2000 рр.»		n забезпечити предметами повсякденного вжитку і послугами населення; n ліквідація дефіцитів і черг	n Продовольча програма (11.1982 р.) за рахунок виконання якої мало б це здійснюватись, не виконувалась
5	06.1985 р. постанова про боротьбу з алкоголізмом та його наслідками		n боротьба за «здоровий спосіб життя» (Антиалкогольна кампанія 1985-1987рр.)	непродумані заходи; збитки ~~40 млрд крб.; знищення десятків тисяч виноградників; закриття виноробних виробництв
6		Оздоровлення суспільно-політичного життя	1986- А.Сахаров; Звільнення політв’язнів; вибори парт керівників та депут. До місцевих Рад на демократичних засадах;директорів.
6		Оздоровлення суспільно-політичного життя	небажання визнати утопічність ідей комунізму в цілому самою владою; ( -- )

4. Екологічна трагедія України. Чорнобильська катастрофа.

Чорнобильська АЕС, розташована за 110 км на північ від Києва, збудована у 1976 році. Вона мала чотири реактори. Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів проводила непідготовлений технічний експеримент на четвертому реакторі. Під час дослідження потужність реактора була на 7% нижчої від норми, а контрольні пристрої взагалі вимкнено.

26 квітня на четвертому реакторі пролунало два вибухи.

Причина катастрофи – перегрівання реактора й накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Унаслідок катастрофи в довкілля потрапило 7 т ядерного палива.

Маловідомі факти про катастрофу:

– сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж під час вибуху в Хіросімі в 1945 році;

– на ліквідацію наслідків вибуху було мобілізовано 600 тисяч осіб з усього Радянського Союзу;

– для гасіння пожежі застосовувалися вертольоти, що скидали спеціальні суміші для гасіння і запобігання ланцюговій реакції, а також пісок і глину. Надалі виявилося, що вони, можливо, ще більше підвищили температуру реактора. Пожежу погасили тільки 9 травня;

– дороги в зоні відчуження без єдиної вибоїни. Рівне асфальтне покриття покладено для того, щоб уникнути розкидання радіоактивних відходів, які перевозять у вантажівках на дослідження або зберігання. Відповідно до регламенту, ці машини повинні пересуватися зі швидкістю не більш ніж 40 км/год, щоб вантаж не розсипався;

– журнал Forbes визнав зону навколо Чорнобильської АЕС одним із "суперекстравагантних туристичних місць, де можна і відпочити, і побачити те, чого більше немає ніде у світі".

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ліквідують досі. Щоб хоч якось знизити рівень радіації, на четвертому енергоблоці 29 листопада 2016 року побудовано новий саркофаг. Споруда прослужить 100 років і дасть змогу розібрати реактор, а потім "поховати" його частини.

Завдання 4. Ознайомлення з героями – ліквідаторами ЧАЕС. (Роздавальний матеріал)

ІV. Узагальнення й систематизація знань учнів.

Бесіда

Невже дійсно народ чекав змін в політиці держави та у власному житті?

Чим була викликана необхідність таких змін?

Чому зміни «перебудови» не принесли очікуваних результатів?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

Криза радянського суспільства спонукала керівні партійні кола до проведення реформ. Їх ініціатором став Генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов. Проте розроблені й запроваджені реформи не відповідали реаліям сучасності, до того ж були непослідовними і частковими. Зрештою не до кінця продумані експерименти призвели до розвалу СРСР.

VІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати текст підручника

2. Скласти кожному учню по 2 питання на наступний урок.(для перевірки д/з «Кубик Блума»).

Тема: Окупаційний режим і розгортання руху

Опору в Україні

Мета: Визначити суть окупаційного режиму в Україні, наслідки, до яких привела політика "нового порядку". Показати трагедію українського народу в ході війни, проаналізувати розгортання руху Опору в Україні. Виховувати почуття патріотизму, поваги та шани до ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни, почуття неприязні до поневолення, рабства, ідей фашизму та нацизму. Розвивати вміння аналізувати події, робити висновки на основі фактологічного матеріалу, об'єктивно оцінювати історичні події, використовувати наукову термінологію, розвивати навички ведення дискусії.

Тип уроку: інтерактивний урок формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Обладнання: карта "Друга світова війна 1939 - 1945 рр."; хрестоматії; Збірник документів, архівних матеріалів, хронік "Літо 1941. Україна." під загальною редакцією В.Замлинського; схема "Окупаційний режим на Україні", таблиця "Основні правила ведення дискусії".

Організація уроку.

Учні попередньо отримують план уроку, рекомендовану літературу. Створюються творчі групи для підготовки уроку, які мають теж свої завдання: група експертів, журналістів, художників.

План уроку.

1.Плани нацистської Німеччини щодо України.

2.Розчленування України.

3.Суть "нового порядку".

4.Рух Опору в Україні. Хід уроку.

І. Актуалізація пізнавальної діяльності.

Учитель.

За свою історію наша Батьківщина переживала багато тяжких днів і років. Але такого суворого випробування, як Велика Вітчизняна війна, на долю народу не випадало, мабуть, ніколи. Смерть косила мільйони людей, вогонь пожирав міста й села, з лиця землі стиралися цілі поселення. Наш урок проходить напередодні славної 60-ї річниці визволення України від фашистської чуми. Визволення України, Перемога у війні були справою всенародною, бо наближав їх увесь народ. Весь народ допомагав Радянській армії вистояти й перемогти. І сьогодні на нашому уроці піде розмова саме про цих людей, які чекали, любили, боролися, сподівалися й теж на собі витримували нелюдські тортури нацистського окупаційного режиму.

Сьогодні обставини склалися так, що ревізується і переглядається вся наша історія. Але погодьтеся, є такі віхи нашого життя, які скоріше можна назвати святими, яких ніхто не має права торкатися, як і не має права забути. Це потрібно й нам, і нашій державі.

Бо було все. Були німі кургани,

І йшла війна не на життя - на смерть,

Гриміли залпи і ятрились рани

І світ ішов, здавалось, шкереберть.

Це все було… О, не забудьте, люди!

Своїх братів, що нині не живі,

Що руйнувався світ захланно й блудно

І нищили святе все на землі.

Тож тема нашого уроку - "Окупаційний режим і розгортання руху Опору в Україні". Ми не ставимо за мету сьогодні переглянути історію. Я пропоную вам пошук правди.

З цією метою на сьогоднішньому уроці у нас будуть працювати творчі групи, зокрема - експертів, як знавців документів, хронік; журналістів - знавців людської правди. До речі група журналістів має ще одне завдання: зібрати найцікавіший матеріал для газети "Наш урок", а в кінці уроку ви нас повідомите, що вас найбільше вразило. На нашому уроці присутній також свідок окупаційного режиму 1941-42 років у Ковчині, якого запросили для інтерв'ю наші журналісти.

ІІ. Реалізація плану уроку.

Учитель.

Окупація починається з війни. Існує точка зору, що людству необхідна війна "як рушійна сила прогресу". Ви згодні з цим?

Давайте спробуємо вирішити це питання за допомогою методу "Акваріум". Я вам нагадаю основні правила: чіткість висловлювань, точність, локалізм. Я запрошую нашу "золоту рибку" зайняти місце в акваріумі. (Одна учениця сідає на стільці посередині кабінету й починає доводити теорію "війна - рушійна сила прогресу").

Учениця.

На світі нема нічого вічного. Все тече, все змінюється. Ці істини давно відомі. Для того щоб продовжити вічність треба знищити те, що було раніше. Адже в процесі розвитку допускається чимало помилок, злочинів, несправедливості. Підтвердженням цього є Книга книг - Біблія. Сам Господь допустив не один Всесвітній потоп, для того, щоб знищити всі гріхи й продовжити вічне життя за законами Божими. Після знищення старого на зміну приходить нове, краще. Отже, війна - це рушійна сила прогресу.

Учитель.

Хто бажає висловити свою точку зору з приводу сказаного?

Учні висловлюють свої думки.

Учитель.

Що ж, ми почули кілька думок. Давайте підведемо підсумки. Хто погоджується з думкою "золотої рибки"? (Учні голосують). Хто підтримує думку її опонентів?

Я дуже рада, що ви не потрапили на гачок "золотої рибки". Дійсно, війна - це злочин проти людства, а окупація - непростий період у житті народу. Давайте зараз ми й проаналізуємо основні риси фашистського окупаційного режиму на Україні. Зверніть увагу на класну дошку, де знаходиться схема "Окупаційний режим на Україні". Тут позначені основні риси нацистської влади.

Учитель.

Зараз дуже часто можна почути думку: ми б давно жили в Європі і були б членами ЄС, якби війну виграв Гітлер. Тобто, доля б України була кращою. Що скажете на це ви?

Під час відповіді використайте Метод "Прес". (Бажаючі учні висловлюють свої думки).

Учитель. А тепер з приводу цього питання мене цікавить думка нашого експерта.

Експерт.

Опрацювавши чимало документів під час підготовки до уроку, я можу впевнено заявити, що ця думка хибна. Я хочу процитувати найцікавіші, на мою думку, висловлювання фюрера та його оточення щодо майбутнього України.

Гітлер про Україну. 17 вересня 1941 рік. "…Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві". 11 квітня 1942 рік. "Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити". Із розпорядження рейхскомісара України Еріха Коха 24 жовтня 1942 року. "Закрити всі школи, інститути, в яких навчаються учні старше 15 років, а всіх учнів і викладачів цих закладів відправити на роботи до Німеччини. Крім 4-класних шкіл не повинно бути жодної школи".

Із секретної німецької інструкції щодо України (листопад 1942 р.)

" 1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани.

2. "Просвіти" обсервувати.

3. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.

4. Церкви не допустити до згоди.

5. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення.

6. Суди лише німецькі. Кожен німець - суддя.

7. Хуліганство карати лише тоді, коли шкодить німцям."

І, нарешті, все це має своє пояснення - німецький генеральний план "Ост", відповідно до якого був встановлений окупаційний режим: Знищити на окупованих землях 30 млн. чоловік. Виселити протягом 30 років близько 50 млн. поляків, українців, білорусів, литовців до Західного Сибіру, на Північний Кавказ, до Південної Америки, Африки. Онімечити решту населення, перетворивши його в дешеву робочу силу для 10 млн. німецьких колоністів. Знищити СРСР як цілісну суверенну державу. Вжити заходів для ліквідації національної культури, середньої і вищої освіти. Забезпечити скорочення народжуваності на окупованих землях. Ось яка доля чекала нас, а не Європа в разі перемоги Гітлера.

Учитель.

Отож, ми з вами познайомились щойно з історичною правдою, основаною на документах. Але ще є інша правда - правда людська. Це спогади свідків тих подій. На нашому уроці сьогодні присутня Єрченко Ганна Єгорівна, наша односельчанка, яка в роки окупації проживала в нашому селі й знає про події воєнних літ не з книжок та переказів. Її запросили на наш урок група журналістів. Отож, шановні я вас запрошую до слова.

Учениця-журналіст бере інтерв'ю у гості.

Приблизний перелік питань.

- Шановна, Ганно Єгорівна, скільки вам було років, коли розпочалася війна?

- Які зміни відбулися в Ковчині з приходом німців?

- Які нові правила започаткували фашисти?

- Чи були на той час євреї в селі? Як відносилась до них нова влада?

- Вас не минула доля остербайтера. Як ви потрапили до Німеччини?

- Як ви потрапили в концтабір? Які тортури вам довелося пережити?

- Я вас щиро дякую за розмову, за те, що ви завітали до нас на урок. Від імені всіх однокласників я бажаю вам міцного здоров'я, щастя й миру. Не хворійте.

Учитель.

А я в свою чергу дякую журналіста за проведену роботу.

Залита кров'ю, окупована Україна не скорилася ворогу. По всій її території ріс і міцнів могутній рух Опору. Пригадайте із всесвітньої історії суть цього поняття.

Учень.

Рух Опору - це боротьба поневолених народів проти фашистських окупантів.

Учитель.

Чи мав український рух Опору якісь особливості, котрі відрізняли його від руху Опору в СРСР в цілому.

Учні.

- Так. Рух Опору в Україні набув національної забарвленості. Крім партизанської боротьби та діяльності комуністичного підпілля в Україні відбувалась збройна боротьба ОУН та УПА.

Учитель.

Хто з цих 3-х складових українського руху Опору, на вашу думку, зробив найбільший внесок у Перемогу? А для України?

Давайте подискутуємо з приводу цього питання.

Учитель ділить учнів на 3 групи для дискусії: 1-ша група - відстоює роль партизан, 2-га - підпільців, 3-тя - націоналістів. Учитель поміщає на дошці "Правила ведення дискусії". В центр класу виходить по одному представнику від кожної групи. Розпочинається дискусія.

Учитель.

Я щиро дякую учасників дискусії.

Ось подібна до нашої ведеться дискусія серед українців уже протягом 60-ти років. І краю примирення не видно. Давайте ми спробуємо зробити декілька кроків на шляху до примирення, адже нам це зробити набагато легше. Які б ви підібрали аргументи для примирення ветеранів радянської армії та воїнів УПА?

Учні висловлюють свої аргументи.

Учитель.

Я дякую всіх учасників дискусії та примирення і запрошую вас перегорнути ще одну сторінку нашого уроку. У нас на уроці ще є класний художник, яка мала завдання відобразити художню правду про нацистський окупаційний режим, рух Опору. Як їй це вдалося ми зараз подивимось.

Учениця презентує свої роботи, розказує, що хотіла передати на папері, які почуття в неї викликала тема.

Учитель.

Ну ось, і вичерпались всі теми сьогоднішнього уроку. Нам залишилось тільки підвести підсумки. Я пропоную висловити свої думки нашим журналістам, котрі будуть випускати стінгазету "Наш урок". Що вас найбільше вразило з сьогоднішнього уроку? Що доцільно з почутого вмістити до газети?

Учні-журналісти підводять підсумки.

Учитель.

Я починала наш урок поетичними рядками, хочу ними й завершити.

60-т років мирної тиші. Та вривається голос в ефір,

Що благає нас, молить і кличе: "Збережіть, захистіть, люди, мир!"

Мир - це те, що нам подарували наші діди й прадіди. Подарували ціною власного життя, собою затуливши його від фашистської чуми. Ми зобов'язані пам'ятати про це все життя, пам'ятати не заради минулого, пам'ятати заради майбутнього. Бо недарма мудреці кажуть :" Трагедіїї історії не повторюються до тих пір, поки пам'ять людська є живою". Тож давайте її будемо продовжувати з покоління в покоління.

ІІІ. Підведення підсумків уроку та оцінення учнівських досягнень.

IV. Домашнє завдання:

1. Випустити газету "Наш урок".

РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКІ ДОГОВОРИ 1939Р. І УКРАЇНА.

Мета: визначати хронологічну послідовність подій Другої світової та Великої Вітчизняної війн, а саме — початкового їх періоду; зіставляти зміст зазначених понять; спираючись на карту та інші джерела інформації, характеризувати геополітичні плани СРСР та Німеччини щодо України, показувати на карті території, де відбувались події Другої світової та Великої Вітчизняної воєн; на основі різних джерел інформації: описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з війною; порівнювати різні точки зору, що існують в історичній науці щодо подій початкового етапу Другої світової.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1.Охарактеризуйте політичну ситуацію у світі напередодні Другої світової війни. Яке місце посідала Україна у міжнародних подіях кінця 30-х років?

2.До складу яких держав входили Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття напередодні Другої світової війни?

3.Яким був статус західноукраїнських земель у складі цих держав?

4.Чи були у західноукраїнського населення підстави бути не задоволеними своїм становищем?

5.Як ви розумієте термін «українське питання»?

6.Яким бачив Гітлер майбутнє України? Як Ви вважаєте, чому у нього був такий підвищений інтерес до «українського питання»?

III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Радянсько-німецькі договори 1939 р.

У ч и т е л ь. 23 серпня 1939 року Молотов та Ріббентроп підписали договір про ненапад між СРСР та'Німеччиною терміном на 10 років. Цей договір містив ще й таємний протокол.

Робота з документами

Клас поділяється на дві групи.

1-ша група. Опрацювати текст договору про ненапад між Німеччиною! Радянським Союзом і виконати завдання.

Завдання

1. Охарактеризуйте зміст цього договору. Чому сторони пішли на його підписання?

2.Дайте оцінку позиції міжнародного співтовариства щодо СРСР. Чи існувала альтернатива укладеному пакту?

2-га група. Опрацювати текст таємного додаткового протоколу до договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом і виконати завдання.

Завдання

1.Охарактеризуйте зміст таємного протоколу до пакту Молотова- Ріббентропа. Чому вирішено було зберігати його в суворій таємниці?

2.Яким є ваше ставлення до таємного протоколу? Визначте його моральність та відповідність нормам міжнародного права. Чи мав він право на існування?

За результатами роботи учні складають узагальнювальну таблицю.

ПАКТ МОЛОТОВА—РІББЕНТРОПА 23 СЕРПНЯ 1939 Р.

Зміст договору	Зміст таємного протоколу	Значення
Утримання від агресивних дій щодо один одного. У разі нападу третьої держави на СРСР або Німеччину не підтримувати агресора ні в якій формі. Строк дії угоди — 10 років	Розмежування сфер інтересів обох держав у Східній Європі по лінії річок Нарев, Вісла, Сян. Радянська сторона наголошує на своїй зацікавленості у Бесарабії, щодо якої Німеччина не мала претензій	Переважна частина західноукраїнських земель потрапляють у сферу впливу СРСР. 1 вересня 1939 р. після нападу Німеччини на Польщу розпочинається Друга світова війна. 17 вересня 1939 р. Червона армія перетнула кордон Польщі і зайняла територію Західної України

Учитель. 28 вересня 1939 року було підписано радянсько-німецький договір про дружбу і кордони.

Завдання

1.Оцініть зміст цього договору. Які наслідки він мав для України?

2.Чому Сталін погодився на передання Німеччині частини українських земель?

3.Про що свідчить такий незвичний підпис Й. Сталіна під цим документом?

4.Радянсько-німецьке співробітництво, розпочате договором про ненапад, Гітлер дуже влучно назвав «шлюбом за розрахунком». Чи погоджуєтеся ви з цим висловлюванням? Чому?

Початок Другої світової війни.

Вступ Червоної армії на територію Західної України

Учитель. 14 вересня в радянській пресі з’явились статті про повстання галичан проти Польщі. Польському послові в Москві В. Гжибовському було вручено ноту радянського уряду.

Роботй з документом

Із ноти радянського уряду

«Польська держава та її уряд фактично припинили існування. Тим самим припинили свої дії договори, укладені між СРСР і Польщею. Кинута напризволяще, залишившись без керівництва, Польща перетворилася на зручне поле для будь-яких випадків і несподіванок, що можуть створити загрозу для СРСР. Тому радянський уряд, який досі дотримувався нейтралітету, не може більш нейтрально ставитися до цих фактів... радянський уряд видав розпорядження Головному командуванню Червоної армії віддати наказ військам перетнути кордон і взяти під свій захист життя й майно населення Західної України та Західної Білорусії».

Запитання

1.Чому СРСР, згідно з документом, не допоміг Польщі, яка зазнала нападу Німеччини?

2.Чи можна назвати цю ноту агресивною?

3.Чим мотивувало радянське керівництво введення своїх військ на територію Польщі? Чи так це було насправді?

Учитель. 17 вересня Український фронт маршала С. Тимошенка у складі 634 тис. війська, яке мало 4 700 гармат, 3 300 літаків, 4 736 танків, увійшов на територію південно-східної Польщі (Західної України). У ніч на 22 вересня Червона армія увійшла до Львова.

Робота з підручником

Прочитайте параграф підручника, що стосується вступу Червоної армії на територію Польщі, і дайте відповіді на запитання.

1.Як населення західноукраїнських земель зустрічало Червону армію? Чим це можна пояснити?

2.Чи згодні ви з думкою, що місцеве населення зустрічало радянського солдата як визволителя?

Учитель. Відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 26 вересня 1939 р., розгорнулася робота із запровадження радянської влади. 6 жовтня 1939 р. Військова Рада Українського фронту встановила день виборів до Народних Зборів Західної України 22 жовтня 1939 р., у яких взяло участь 93 % місцевого населення. Народні збори Західної України працювали 26-28 жовтня 1939 р. у Львові. У прийнятій Народними зборами Декларації про державну владу на Західній Україні було заявлено, що вона належить трудящим міста та села в особі рад депутатів трудящих.

Запитання

1.Охарактеризуйте, яке значення мало входження Західної України до складу УРСР.

4 грудня 1939 року було утворено 6 областей: Волинська, Львівська, Дрогобицька, Тернопільська, Станіславська, Рівненська. Покажіть ці області на карті.

Входження Бессарабії й Північної Буковини до СРСР і УССР.

Бесіда

1.Як місцеве населення зустрічало Червону армію? Чим це було зумовлено?

2.Яке значення мало приєднання Північної Буковини та Південної Бессарабії до складу УРСР?

3.Оцініть характер територіальних претензій Радянського Союзу.

4.Чи можна погодитись з урядовими трактуванням походу частин Червоної армії як «визвольної місії від іноземного поневолення»?

5.Якої ви думки щодо визнання дій СРСР агресією стосовно держав, у складі яких перебували етнічні українські землі?

Радянізація нових територій. Становище в Україні в 1939 - у першій половині 1941 рр.

Робота з підручником

1. Виписати заходи політики радянізації на західноукраїнських землях.

2. У чому ви вбачаєте суть економічних та соціальних перетворень у Західній Україні? Про що свідчать методи, якими радянська влада їх здійснювала?

3. Чим, на ваш погляд, зумовлена репресивна політика СРСР у Західній Україні? Які категорії населення і чому стали жертвами репресій?

4. Визначте політичні прорахунки дій радянського керівництва в Західній Україні.

IV. Систематизація та узагальнення знань

1. Покажіть на карті українські землі, що увійшли до складу Радянського Союзу напередодні Другої світової війни.

2. Які адміністративно-територіальні зміни відбулися в Україні 1939-1940 рр.? Покажіть їх на карті.

3. Чи можна стверджувати, що найбільшим позитивним наслідком укладання радянсько-німецьких пактів 1939 р. було об’єднання майже усіх українських етнічних земель, як втілення ідеї соборності?

4. Різні дослідники по-різному визначають власне факт входження українських земель до складу УРСР напередодні Другої світової війни: «анексія» (Д.Боффа), «включення» (Н.Верт), «формальне інкорпорування, назване «возз’єднанням» (А.Жуковський, О.Субтельний), «возз’єднання, що мало характер акції окупаційного типу» (С.Кульчицький). А яке б визначення дали ви? Свою відповідь аргументуйте.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати повідомлення про найбільш визначні події 1941— 1942 рр.:

1) «Оборона Києва»;

2) «Оборона Одеси»;

3) «Оборона Севастополя та воєнні дії в Криму».

Українська Держава. Гетьман П. Скоропадський.

Мета: з'ясувати значення Брест-Литовського мирного договору для подальшого перебігу подій Української революції; схарактеризувати гетьманський режим П. Скоропадського; пояснити зміст понять і термінів «сепаратний мир», «окупація», «переворот», «гетьманат», «федеративна грамота»; розвивати вміння учнів набувати нових знань, використовуючи різні джерела інформації; сприяти розвитку в них патріотичних почуттів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР (травень—листопад 1918 р.)», атлас, ілюстративний та дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: сепаратний мир, окупація, переворот, гетьманат, федеративна грамота.

Основні дати: 9 лютого (27 січня) 1918 р. — Підписання Брестського миру між УНР і країнами Четверного союзу; 28—29 квітня 1918 р. — гетьманський переворот, проголошення П. Скоропадського гетьманом України; 14 листопада 1918 р. — грамота П. Скоропадського про федерацію з Росією.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Робота з історичною картою

1) Покажіть кордони УНР.

2) Простежте за картою події першої війни між радянською Росією та УНР.

Творчі завдання1) Поясніть, чому в грудні 1917 р. на території України одночасно існували дві УНР та два уряди, які називали себе українськими та робітничо-селянськими.
2) У наказі № 14 командувач більшовицькими військами, що наступали на Київ, М. Муравйов писав: «Цю владу ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів». Чи можна стверджувати, що радянська влада на початку 1918 р. встановилася лише силою зброї? Відповідь обґрунтуйте.

3) Історик Д. Дорошенко, підсумовуючи у своїй книзі «Війна і революція на Україні» період УЦР, писав: «Від IV Універсалу Центральної Ради, що проголосив принцип соціалізації земельної власності, до більшовизму перехід був неминучим... І як тільки Центральна Рада пішла на розрив з більшовиками, участь її була вирішена... Центральній Раді з її Генеральним Секретаріатом пршїшлося повторити долю Тимчасового уряду, послідовно повторивши всі його помилки». Чи згодні ви з такими висновками? Відповідь обґрунтуйте.

Історичні диктанти

ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ. НАРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ В УКРАЇНІ В ЛИПНІ—ЖОВТНІ 1917 р. ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

ДИКТАНТ № 11) Яким було ставлення УЦР до створення регулярної армії: позитивним чи негативним?2) Як називався перший український уряд, утворений УЦР?3) На скільки губерній поширювалася влада Генерального Секретаріату згідно з «Тимчасовою інструкцією Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду на Україні»?4) Коли відбувся Корніловський заколот?5) Хто очолював Генеральний Секретаріат (перший український уряд)?6) Коли було проголошено II Універсал?7) Коли відбувся Український національний конгрес?8) Кому підпорядковувався Генеральний Секретаріат згідно з «Інструкцією» Тимчасового уряду?9) Коли відбувся в Києві З’їзд поневолених народів Росії?10) Які політичні сили вели боротьбу за владу в Києві після повалення Тимчасового уряду в Петрограді?11) Що стало приводом до підготовки російською владою судового процесу над членами Генерального Секретаріату?12) Хто представляв Тимчасовий уряд на переговорах з УЦР у червні 1917 р.?

ДИКТАНТ № 21) Український національний конгрес виступив за автономію чи незалежність України?2) Які українські політичні партії були представлені в Генеральному Секретаріаті?3) Згідно з яким Універсалом УЦР поповнювалася представниками національних меншин?4) Коли було проголошено І Універсал?5) Коли відбувся збройний виступ самостійників?6) Яка подія стала поштовхом до проголошення І Універсалу?7) На які губернії поширювалася влада Генерального Секретаріату згідно з «Тимчасовою інструкцією...»?8) Генеральний Секретаріат був органом виконавчої чи законодавчої влади?9) Кому мав підпорядковуватися Генеральний Секретаріат згідно зі «Статутом Генерального Секретаріату»?10) Яка подія привела до створення в Києві Комітету порятунку революції?11) Хто очолював перший Українізований 40-тисячний корпус?12) Який універсал УЦР населення України зустріло з більшим ентузіазмом — І чи II?

ДИКТАНТ № З1) Де відбувалися засідання УЦР?2) Що стало першою Українізованою військовою частиною?3) Коли було прийнято II Універсал?4) Що відбулось раніше: повстання більшовиків у Києві проти військ Київського військового округу чи проголошення III Універсалу?5) Коли відбувся Український національний конгрес?6) Які сили вели боротьбу за владу в Києві у жовтні 1917 р.?7) Коли відбулися вибори до Українських Установчих зборів?8) Які губернії мали увійти до складу УHP згідно з III Універсалом?9) Чи містилася в тексті III Універсалу УЦР програма соціально-економічних перетворень?10) Коли було опубліковано III Універсал?11) Який документ УЦР проголосив створення УНР?12) Яка подія дала поштовх до більшовизації рад?ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ З УНР. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УНР

ДИКТАНТ № 4

1) Перелічіть основні вимоги ультиматуму Раднаркому, висунуті УЦР.2) Назвіть авторів ультиматуму до УЦР.3) Яку назву мав радянський уряд України в 1917—1918 рр.?4) Хто командував більшовицькими загонами, що наступали на Київ?5) IV Універсал було проголошено до чи після вступу більшовиків до Києва?6) Укажіть кількість жертв «червоного терору» в Києві після захоплення міста більшовицькими загонами.7) Коли і де відбувся І Всеукраїнський з’їзд рад, на якому було проголошено встановлення радянської влади в Україні?8) Як називався радянський уряд України в 1918 р.?9) У яких регіонах України більшовики встановили свою владу здебільшого мирним шляхом?10) Де були поховані юнаки, що загинули в бою під Крутами?11) Як називався російський орган влади, що висунув ультимативні вимоги до УЦР?12) Коли більшовиками було захоплено Київ під час першої радянсько-української війни?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОКЗапитання та завдання1) Як розгорталися події на фронтах Першої світової війни в 1917 р.?2) Чому питання про мир було одним із головних у Російській та Українській революціях?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ німецько-австрійських військ в Україну.

Розповідь учителя

Вихід із війни був одним із головних питань на початку Української революції. Для лідерів національно-визвольного руху підписання миру означало підтримку народу, а зволікання у цій справі — утрату популярності.

Ініціатива в проведенні мирних переговорів належала більшовикам, які на II Всеросійському з’їзді Рад проголосили Декрет про мир. Раднарком звернувся до всіх воюючих сторін із пропозицією розпочати мирні переговори, на яку відгукнулися лише Німеччина та її союзники. Переговори проходили у Брест-Литовську. Перемир’я було укладено 15 грудня 1917 р.

Керівники Української Центральної Ради, не бажаючи бути заручниками російсько-німецької змови, вирішили втрутитися в переговорний процес. У Бресті відбулася неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини та Австро-Угорщини. 24 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат звернувся до всіх воюючих і нейтральних країн із нотою, у якій ішлося, що УНР до утворення федеративного російського уряду буде здійснювати міжнародні відносини самостійно. Указуючи на те, що влада Раднаркому не поширюється на Україну, Генеральний Секретаріат заявив, що угода, яку хоче укласти Росія зі своїми противниками, буде чинною в Україні лише тоді, коли її ухвалить і підпише уряд УНР. У відповідь делегація УНР була запрошена до участі в переговорах. Напередодні від’їзду делегації, яку очолив В. Голубович (згодом — О. Севрюк), її докладно інструктував М. Грушевський.

Делегація мала домагатися включення до складу УНР Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя, а в разі відмови — утворення з цих земель у складі Австро-Угорщини окремого коронного краю з широкими правами автономії.

Переговори розпочалися 10 січня 1918 р. Російську делегацію очолював Л. Троцький, який був змушений визнати делегацію УHP. Наприкінці січня в переговорах було оголошено перерву. Раднарком вирішив скористатися цим для встановлення контролю над Україною. До складу російської делегації було включено представників радянської УНР. Але представники Четверного союзу повноважність цієї делегації не визнали. До того ж виконуючий обов’язки голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР і зажадав визнання УНР незалежною державою.

9 лютого 1918 р. було укладено договір УНР із країнами Четверного союзу (Брестський, або Берестейський мир).

Брестський мирний договір мав 10 статей: 1-ша визнавала самостійність України; 2-га — її кордони; 3-тя — встановлювала порядок евакуації союзних військ; 4-та — засвідчувала дипломатичні зв’язки України з державами Четверного союзу; 5-та — розв’язувала питання про відмову сторін від воєнних контрибуцій; 6-та — регулювала питання військовополонених; 7-ма — регулювала господарські справи (взаємне постачання сільськогосподарських і промислових «лишків», зокрема постачання Україною 1 млн т зерна, м’яса, круп до липня 1918 р.); 8-ма — відновлювала правові відносини між сторонами; 9-та — установлювала, що усі умови договору становлять одну цілісність; 10-та — стверджувала автентичність усіх текстів договору.

За договором УНР зобов’язалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса, 400 млн яєць та іншої сільськогосподарської продукції й сировини. Делегації Німеччини та Австро-Угорщини погодилися на приєднання Холмщини та Підляшшя до УНР. Крім того, з Австро-Угорщиною було укладено таємну угоду, за якою на західноукраїнських землях утворювався окремий коронний край із земель Буковини та Східної Галичини. Але цей документ так і не вдалося реалізувати через невиконання УНР умов постачання продовольства та протести поляків в Австро-Угорщині.

Робота з документом

ТАЄМНА УГОДА МІЖ АВСТРО-УГОРЩИНОЮ ТА УНР

Зважаючи на те, що українці надали національним меншинам на території України, серед них і полякам, широку автономію та можливості для культурного розвитку; ми [австро-угорський уряд] також проголошуємо: для забезпечення національно-культурного розвитку тієї частини українського народу, що проживає на австрійській території, а також із метою посилення зв’язків між нашими державами, не пізніше ніж 31 липня на обговорення у парламент буде винесено законопроект про створення окремого коронного краю на землях Буковини та тієї частини Східної Галичини, що заселена переважно українцями. Австрійський уряд використовує всі можливі конституційні засоби, щоб цей законопроект набув законної сили через парламентський акт.

1) Що передбачала дана таємна угода між Австро-Угорщиною та УНР?

2) Чому Австро-Угорщина пішла на укладення цієї угоди?

Тим часом успіхи більшовиків примусили лідерів УНР шукати могутніх союзників. Після підписання мирного договору делегація УНР оголосила, що УЦР перебуває у важкому становищі й вимагає негайної допомоги. Країни Четверного союзу погодилися її надати (збройними силами й позикою в сумі 1 млрд крб).

У лютому 1918 р. їхні війська перейшли в наступ на території України, попереду них просувалися українські частини армії УНР. Серед них були Синьожупанна й Сірожупанна дивізії, сформовані з українців, що зазнали німецького й австрійського полону. 2 березня 1918 р. Київ було звільнено від більшовиків. Першими до міста вступили гайдамаки під командуванням С. Петлюри, які влаштували урочистий парад. Наступного дня в Київ увійшли німецькі підрозділи.

Цікаво знати

Керівництво радянської УНР опинилося у скрутному становищі. У своєму розпорядженні Народний Секретаріат мав близько 25 тис. червоноармійців. Для оборони Києва було ледь набрано 3 тис. осіб. Чинити опір 450-тисячній німецько-австрійській армії було недоцільним. 1 березня 1918 р. радянські війська залишили Київ.

3 березня 1918 р. у Брест-Литовську РСФРР підписала мирний договір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною. Росія зобов’язувалася визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Української Центральної Ради на території України, визнати договір держав австро-німецького блоку з УНР, укласти з нею мирний договір, вивести з її території частини Червоної гвардії, припинити будь-яку агітацію та пропаганду проти уряду й громадських установ УНР.

Брестський договір поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави та продемонстрував успіх молодої української дипломатії. Але країни Антанти вважали договір сепаратним, що згодом негативно позначилося на долі Української держави.

Робота з термінами та поняттями

Сепаратний мир — у міжнародному праві — договір про мир чи перемир'я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників.

Запитання для закріплення

1) Що спонукало Центральну Раду піти на мирні переговори з країнами Четверного союзу?

2) Де відбувалися переговори між делегаціями УНР та країн Четверного союзу про умови укладення миру?

3) Якими були результати миру для УНР?

4) Чи вдалося делегації УНР на переговорах у Брест-Литовську досягнути своєї мети?

5) Чи був Брестський мир між УНР і країнами Четверного союзу справедливим?

2. Ліквідація більшовицького режиму в Україні.

Розповідь учителя

Наступ німецьких та австрійських військ поставив під загрозу більшовицький режим. Тоді Раднарком Росії зажадав від Народного Секретаріату організації опору.

Так, при Радах утворилися мобілізаційні відділи, Київ було оголошено в стані облоги, а Київська, Подільська й Волинська губернії переведені на воєнний стан. Усе це вповільнило наступ німців, але не могло його зупинити. З України на схід почалася евакуація матеріальних цінностей, створювався єдиний фронт оборони від Криму до Росії.

У березні 1918 р. в Катеринославі відбувся II Всеукраїнський з’їзд Рад, на якому було обрано новий склад ЦВК. До нього увійшли російські та українські ліві есери, ліві українські більшовики, соціал-демократи. Було створено новий Народний Секретаріат, який очолив М. Скрипник, а також прийнято рішення про формування армій із головнокомандувачем В. Антоновим-Овсієнком. Проте сил виявилося недостатньо, тому було обрано шлях боротьби з окупаційними військами: поєднання фронтових дій із партизанською боротьбою в тилу.

Цікаво знати

Підписання УЦР Брестського миру й наступ німецько-австрійських військ було використано більшовиками як привід для розколу України. 9 лютого 1918 р. в Харкові відбувся обласний з’їзд Рад, на якому було проголошено Донецько-Криворізьку республіку, яка входила до складу РСФРР. Більшовики сподівались тим самим не допустити окупації промислово розвинених регіонів України, на тій підставі, що ці території не є Україною. Проте німецьке командування на це не зважало. До того ж сам В. Ленін виступив проти розчленування України.

Ще одна регіональна радянська республіка була проголошена 19 березня 1918 р. в Криму — Соціалістична Радянська республіка Таврида. Метою її створення було також не допустити німецьку окупацію. Зацікавленість у приєднанні Криму до УНР виявила й УЦР. Командувач українськими військами П. Болбочан отримав таємний наказ випередити німців і захопити Крим, що він блискуче й виконав. 20 квітня 1918 р. УЦР проголосила Чорноморський флот флотом УНР. Але під тиском Німеччини українські частини були змушені залишити Крим.

Участь радянських військ Росії в бойових діях в Україні дала привід німецькому командуванню просунути свої війська значно далі на схід та південь за кордони України, захопивши Бєлгород, Ростов тощо. Щоб припинити наступ німців, було підписано угоду про завершення воєнних дій та утворено «нейтральну зону» на ділянці від Рильська до Суджі.

Із приходом союзників Україна фактично була окупована. Австро-Угорщина зайняла південь — Західну Волинь, Подільську, Херсонську та Катеринославську губернії, а Німеччина — решту території. У Миколаєві, Маріуполі, Ростові-на-Дону стояли мішані гарнізони. Управління залізницями и водним транспортом контролювало німецьке командування, кам’яною та залізорудною промисловістю союзники управляли спільно.

Хоча союзники проголошували єдиною метою відновлення в Україні законної влади — Центральної Ради, фактично встановлювався окупаційний режим.

Разом із військами центральних держав 7 березня 1918 р. до Києва повернулася й УЦР. Але її зустріли без особливого ентузіазму. Політика Центральної Ради в нових умовах не змінилася, а це не влаштовувало практично всі верстви суспільства.

Командувач збройних сил Німеччини Е. Людендорф пізніше так визначив їхні головні цілі: «На Україні треба було придушити більшовизм і створити там такі умови, щоб мати можливість видобувати з неї воєнні вигоди й вивозити хліб і сировину».

3. Гетьманський переворот. П. Скоропадський.

Розповідь учителя

Після повернення до Києва перед УЦР відразу постало безліч питань, які потребували негайного розв’язання: забезпечення спокою і порядку в країні, а головне — виконання умов договору з Німеччиною про постачання продовольства. Але УЦР виявилася нездатною для розв’язання цих завдань. Вона продовжувала політику, намічену ще в листопаді 1917 р. За січень—квітень 1918 р. УЦР було здійснено такі заходи:

запровадження нового стилю в літочисленні (юліанський календар було замінено григоріанським календарем);

запровадження в обіг національної валюти — гривні;

затвердження державного герба — тризуба Володимира Великого;

прийняття закону про громадянство;

скасування приватної власності на землю (19 січня 1918 р.), прийняття закону про землю (31 січня 1918 р.), який передбачав соціалізацію землі та встановлення максимуму землеволодіння в 30 десятин;

підтвердження курсу та соціально-економічної політики, проголошених III і IV Універсалами;

схвалення Конституції УНР (29 квітня 1918 р.).

Така політика не влаштовувала командування німецьких військ, які фактично окупували Україну. Йому було зрозуміло, що Центральна Рада не зможе забезпечити регулярних поставок продуктів до Німеччини та Австро-Угорщини. Так, німецький полковник фон Штольценберг на початку березня 1918 р. телеграфував німецькому командувачу Східного фронту: «Сумнівно, чи цей уряд, складений винятково з лівих опортуністів, зможе встановити тверду владу... Якщо не можна буде розв’язати проблему іншим способом, ми повинні будемо взяти силою те, що абсолютно необхідно для нашого життя та ведення воєнних дій».

Зрозуміло, що конфлікт між Центральною Радою й окупаційною адміністрацією був неминучий. З особливою силою він спалахнув у зв’язку з наказом німецького головнокомандувача Ейхгорна від 6 квітня 1918 р. про примусовий засів усієї землі. Незважаючи на це посівні площі в Україні скоротилися вдвічі. Наказ викликав протест Центральної Ради.

Тому німецько-австрійське командування прагнуло замінити Центральну Раду більш ефективним урядом і з цією метою почало пошук відповідної кандидатури. Вибір упав на П. Скоропадського, якого підтримували заможні верстви українського суспільства.

Постать в історії

Павло Скоропадський (1873—1945 рр.) — військовий, державний і політичний діяч. Нащадок славного козацького роду Скоропадських. Здобув військову освіту. Брав участь у російсько-японській війні (1904—1905 рр.), де отримав чин полковника й у нагороду золоту георгієвську зброю. Далі П. Скоропадський швидко просувався службовими сходами: із присвоєнням звання генерал-майора був зарахований до імператорського полку. У роки Першої світової війни дослужився до чину генерал-лейтенанта, командував 34-м корпусом на Волині. Був нагороджений Георгієвським хрестом IV ступеня. Революція 1917 р. круто змінила долю генерала. Він став командувачем першого Українізованого корпусу російської армії, що став найбільш боєздатною частиною армії. Саме частини цього корпусу врятували УЦР від наступу збільшовизованих частин на Київ. Дії П. Скоропадського сприяли зростанню його авторитету. У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільного козацтва його було обрано гетьманом Вільного козацтва, яке стало вагомим чинником політичного життя.

Хоча П. Скопадський не брав участі в українському русі, революційні події вплинули на його погляди, він став прихильником ідеї відновлення Української держави, формування українського війська. Проте в генерала не склалися відносини з УЦР, лідери якої були противниками ідеї створення регулярної армії. 25 грудня 1917 р. П. Скоропадський подав у відставку. У березні 1918 р. він заснував Українську громаду, яка стала центром об’єднання всіх консервативних сил, що були противниками соціально-економічних експериментів УЦР. Із їх допомогою та за підтримки німецького командування П. Скоропадський здійснив переворот і став гетьманом проголошеної Української Держави. Проте за дев’ять місяців свого правління він не зумів створити міцну опору своєму режиму, який був повалений у результаті повстання, організованого Директорією. Опинившись в еміграції, П. Скоропадський жив у Німеччині. Під час Другої світової війни, користуючись своїми зв’язками в німецьких колах, визволив чимало українців із тюрем і концтаборів. Загинув у 1945 р., потрапивши під бомбардування.

Окупаційна адміністрація дала згоду підтримати уряд П. Скоропадського за певних умов.

Умови домовленостей між П. Скоропадським (Українською народною громадою) та німецько-австрійським командуванням в Україні:

визнання Брестських угод;

розпуск УЦР. Відкладення скликання Установчих зборів до повного «заспокоєння краю»;

узгодження з німецьким командуванням кількості та умов використання українських збройних формувань;

визнання необхідності відновлення цивільного судового апарату й обмеження компетенції військово-польових судів лише розглядом акцій, спрямованих проти австро-німецьких військ; упорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх комітетів «революційного походження»;

зобов’язання України щодо забезпечення потреб військ центральних країн (Четверного союзу);

відродження вільної торговельної та іншої підприємницької діяльності;

відновлення власності, збереження до певної норми великих господарств для забезпечення експортної здатності хліборобства. Парцеляція великих (вище від установленої майбутнім законодавством норми) маєтків, передача землі селянам за викуп у кредит.

29 квітня 1918 р. відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, на якому зібралося 6432 делегати (це були заможні селяни і великі землевласники) із семи українських губерній: Київської, Полтавської, Чернігівської, Подільської, Волинської, Херсонської, Харківської. На цьому конгресі П. Скоропадський був проголошений гетьманом. Його вітала також і православна церква.

У ніч на 30 квітня прихильники П. Скоропадського оволоділи державними установами та розігнали УЦР. Останнім рішенням УЦР стало прийняття Конституції й обрання М. Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

Ніхто — ні в Києві, ні в провінції — не став на захист Центральної Ради. Вона, за висловом історика Я. Грицака, увійшла в історію української революції «як уряд добрих намірів і великих задумів».

У день перевороту П. Скоропадський видав маніфест — «Грамоту до всього українського народу», у якому повідомлялося про розпуск Української Центральної Ради та земельних комітетів, проголошувалося право приватної власності. Також було видано закон «Про тимчасовий державний устрій України», за яким назва «УНР» була замінена назвою «Українська Держава». Тимчасово, до скликання парламенту, повнота влади зосереджувалася в руках гетьмана П. Скоропадського.
(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВЛАДИ ЗА ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО

Гетьман

Голова Ради

Секретаріат на чолі з Державним Секретарем

Рада Міністрів

Мала Рада Міністрів

Старости

Органи місцевого самоврядування

Земства

Міські зібрання

Робота з документамиІЗ МАНІФЕСТУ П. СКОРОПАДСЬКОГО «ГРАМОТА ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ» (29 квітня 1918 р.)
Громадяни України!

Всім Вам, козаки та громадяни України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившася Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслась вона, дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цілість і спокій України. При такій піддержці у всіх зродилась надія, що почнеться відбудування порядку в Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне русло. Але ці надії не справдились. Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця більшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду.

Таке становище, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, що виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці.

Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади. І тією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються. Всі інші урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов’язків.

В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами.

Права приватної власности — як фундаменту культури і цівілізації, відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно Тимчасового уряду російського, відміняються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватного підприємства й ініціятиви.

...Головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас, громадян і козаків України — без різниці національності й віросповідання — помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному великовідповідальному ділі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ «ЗАКОНУ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ» (29 квітня 1918 р.)

1. Декларувалося, що влада гетьмана є тимчасовою до обрання й початку роботи Сойму.

2. Закріплювалися виняткові повноваження гетьмана, який: одноосібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову, а також інших урядовців; був головнокомандувачем (Верховним воєводою) української армії та флоту; визначав зовнішньополітичну лінію; оголошував окремі райони на воєнному, осадному або надзвичайному стані; міг здійснити помилування, засудження, пом’якшення міри покарання, звільнення від судової відповідальності.

Усі накази або розпорядження гетьмана мали закріплюватися Головою уряду або відповідним міністром.

3. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян, а саме: захист батьківщини; сплата податків, відбуття повинностей; гарантованість прав і свобод законом; права на недоторканність особи, недоторканість житла, свобода пересування та вільного місця проживання, непорушність права на приватну власність, свобода зборів, об’єднань, слова тощо в межах законів.

4. Визначалися права й повноваження Ради Міністрів.

5. Визначалися структура та компетенція судової влади.

1) У зв'язку з якими подіями з'явилися ці документи та кому вони адресовані?

2) Які соціально-економічні заходи передбачав гетьманський уряд як першочергові?

3) Які верстви підтримували гетьмана?

4) Який державний устрій передбачалося встановити в Україні?

Цікаво знати
ЗДОБУТКИ ТА ПРОРАХУНКИ УЦР. ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ УЦР

Здобутки

Прорахунки

Продовження державотворчих традицій українського народу;

покликання до політичного життя великих мас українства, здобуття досвіду політичної боротьби;

пробудження національної самосвідомості;

отримання національними меншинами права національно-персональної автономії;

початок процесу соціально-економічних перетворень;

демократизація суспільно-політичного життя;

закладення основ мирної зовнішньої політики України;

надання простору національно-культурному розвитку Україні

Ігнорування такого важливого чинника державотворчого процесу, як армія;

не вдалося налагодити широкі рівноправні відносини із сусідніми й великими державами, домогтися справжнього міжнародного визнання;

непослідовність у реалізації соціально-економічної політики;

сліпе наслідування соціалістичної доктрини;

не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст продовольством, забезпечити порядок і законність;

не вдалося нейтралізувати соціальну демагогію більшовиків;

захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин

Історичне значення Української Центральної Ради

Вона підняла на новий щабель ідею української державності;

діяльність УЦР викликала захоплення й була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України;

УЦР практично здійснила вікові прагнення українського народу до свободи і незалежності;

боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України

4. Внутрішня політика Української Держави.І варіантРозповідь учителя
Внутрішня політика гетьмана характеризувалася широкою реформаторською діяльністю. За час існування гетьманату було підготовлено понад 400 законодавчих актів, які стосувалися всіх сфер життя. Одним із найважливіших став закон про громадянство, який набирав чинності від 1 липня 1918 р. Згідно з ним громадянами України визнавалися «всі російські піддані», що перебували на її території на час ухвалення документа. Керуючись «територіальним», а не «національним» розумінням держави, П. Скоропадський ліквідував закон про національно-персональну автономію національних меншин.

Важливим у діяльності гетьмана стало формування вертикалі влади. П. Скоропадський доручив М. Устимовичу сформувати уряд, але той цього виконати не зміг. Тоді цю справу була передано М. Василенку — відомому науковцю і громадському діячу з ліберальними українофільськими поглядами. Створений ним уряд очолив полтавський поміщик Ф. Лизогуб. Особливість уряду гетьмана полягала в тому, що він формувався не за партійною, а за професійною ознакою, а у своїх діях керувався не програмно-політичними або ідеологічними міркуваннями, а реальними потребами часу. Історик Д. Дорошенко, який позитивно ставився до І. Скоропадського, так оцінив склад цього уряду: «...зложене здебільшого з так званих малоросів, цебто індивідумів української крові, але з московською душею». Проте п’ятеро членів із першого уряду все-таки були свідомими українцями, хоча дотримувалися правих, консервативних поглядів (Д. Дорошенко — міністр зовнішніх справ, М. Василенко — міністр освіти, І. Туган-Барановський — міністр економіки тощо).

Головним завданням було створення дієздатної державної адміністрації, ліквідація анархії, налагодження державного життя. У проведенні цих заходів П. Скоропадський спирався на заможні верстви суспільства: поміщиків, промисловців, заможних селян.

Усі державні службовці складали урочисту обітницю, у якій присягалися «вірно служити державі Українській, визнавати державну владу, виконуючи її закони, і всіма силами охороняти інтереси й добробут».

Великої уваги П. Скоропадський приділив формуванню місцевих органів влади. Замість комісарів УЦР призначалися старости, які очолювали місцеві адміністрації. Але на місцевому рівні став розгортатися конфлікт із місцевими органами самоврядування — земствами та міськими зібраннями, які доволі часто саботували дії центральної влади з різних причин. Спробу реформувати ці органи влади реалізувати не вдалося.

Одним з елементів, який мав підтримати реалізацію внутрішньополітичної лінії на місцях, сприяти дотриманню законності та правопорядку, стала Державна варта (створена у травні 1918 р.), яка виконувала поліційні функції.

Німецькі військові, що уможливили прихід П. Скоропадського до влади, тепер мали вільні руки для отримання зерна, якого центральні держави вкрай потребували. За мовчазної згоди великих землевласників підрозділи німецької армії проводили каральні акції проти непокірних селян, які відмовлялися співпрацювати. Улітку 1918 р. насильницькі збори штрафів і розстріли стали звичною справою. Проти такої політики на селі почали ширитися селянські заворушення й повстання, які підігрівалися заходами більшовиків і лівих українських партій.

Ситуація на селі стала загрозливою для гетьманського режиму. До того ж розв’язання аграрного питання було однією з головних причин революції. Виходячи з цього й керуючись прагненням створити на селі прошарок землевласників середньої руки, які мали б стати опорою режиму, П. Скоропадський намагається реалізувати аграрну реформу. У її основу було покладено прагнення відновити приватну власність на землю й увести її в товарно-грошові відносини. Для підготовки реформи на місцях створювалися земельні комісії, які усували земельні комітети, створені УЦР. Першочерговим заходом стало визначення долі врожаю 1918 р.: кому він має належати — селянам, що його виростили, чи колишнім власникам? Це було закріплено спеціальним законом від 27 травня 1918 р.

8 червня 1918 р. було схвалено закон, згідно з яким Державний земельний банк дістав необмежене право придбання земель для їх продажу селянам на виплат. Розмір приватного землеволодіння обмежувався 25 десятинами на одну особу. Після жнив 1918 р. передбачалося провести перерозподіл землі, щоб у 1919 р. кожний господар уже працював на власній землі. До проведення реформи земля залишалася власністю колишніх господарів.

Але саботаж місцевих чиновників, політика австро-німецьких окупантів нівелювали всі заходи влади. Землю, здобуту восени 1917 — узимку—навесні 1918 р. селяни сприймали вже як свою та не бажали повертати колишнім власникам. Вони вкрай вороже поставилися до спроб поміщиків повернути свої володіння й до заходів окупаційних військ із реквізиції продовольчих ресурсів. Зрештою на Україні почалися селянські повстання. Перше велике повстання відбулося наприкінці травня 1918 р. в районі Єлисаветграда. За місяць воно охопило Катеринославщину й Уманщину. Найбільш загрозливим виявилося повстання на півдні Київщини (Звенигородський і Таращанський повіти), що спалахнуло 2 червня 1918 р. Повсталі кількістю 15 тис. осіб захопили Таращу та створили загрозу Києву. Лише в серпні—вересні 1918 р. німецькі й гетьманські війська зуміли придушити це повстання. Але повстанський рух не припинявся. Він охопив нові регіони — Полтавщину й Чернігівщину, на Катеринославщині в районі Гуляйполя стала формуватися повстанська армія на чолі з майбутнім провідником селянства Н. Махном, на Єлисаветградщині та Херсонщині розгорнув свою діяльність отаман М. Григор’єв. Фактично село не контролювалося владою. Усе це зірвало постачання продовольства до Німеччини та її союзників. До листопада 1918 р. було вивезено лише 9300 вагонів (113 тис. тонн) борошна й 30 тис. вагонів продуктів і сировини (тобто лише 20 % від запланованого). Таким чином, ні УЦР, ні гетьманство П. Скоропадського не змогли забезпечити країни Четверного союзу продовольчими ресурсами.

На момент приходу П. Скоропадського до влади українська промисловість уже майже занепала. Війна, революція, більшовицька окупація, розрив економічних зв’язків спричинили різке падіння продуктивності праці, зниження рівня промислового виробництва. У повному занепаді перебував залізничний транспорт. Працювати лише поодинокі промислові об’єкти. Виплавка чавуну порівняно з 1913 р. скоротилася в 11 разів, сталі — у 13 разів, видобуток залізної руди — у 17 разів, вугілля — у три рази. Із 63 доменних печей працювати лише дві, а зі 107 мартенівських — лише сім. Масового характеру набуло безробіття. Так, на криворізьких рудниках безробітними стали 90 % робітників. Процвітати спекуляція та дефіцит.

Уряд гетьмана намагався відновити роботу промисловості. Першочерговими були заходи з налагодження трудової дисципліни, які вилилися у фактичне скасування всіх соціальних завоювань робітництва. Робочий день було збільшено до 12 годин, заборонялися страйки та профспілки, ліквідовувався робітничий контроль, поверталися колишні власники, скорочувалася заробітна плата. Поряд із цим запроваджуватися нові норми виробітку, нові тарифи оплати праці, якими згодом користувалися всі наступні режими, що існували в Україні.

Спроби робітників страйками відстояти свої права не мали успіху. На наймасштабніший страйк залізничників у липні 1918 р. влада відповіла введенням у дію царського закону 1905 р., який передбачав жорстокі покарання за страйки.

Зрештою суворими заходами вдалося стабілізувати ситуацію в промисловості. Цьому також сприяв і приплив капіталів в Україну з Росії. Заможні люди тікали від більшовицької влади. Проте цей капітал переважно вкладався в індустрію розваг та торговельно-закупівельні операції, які давали швидкі прибутки.

Стабілізації ситуації сприяла й удала валютно-фінансова політика. Була створена національна банківська система, а грошова одиниця — карбованець — виявилася досить стабільною (основним забезпеченням карбованців став цукор, який був стратегічним товаром у воєнний час, а також інші ресурси). Гетьман залишив своїм наступникам повну державну скарбницю. Сприятливою виявилася й торговельна політика з країнами Четверного союзу. У вересні був укладений новий торговельний договір. Переважно з Австрії до України постачалися промислові товари (щоправда, третина їх так і не досягла пункту призначення).

Політика гетьмана майже на рік відтягнула крах економіки України. П. Скоропадський багато уваги приділяв розбудові армії, але його широким планам не судилося здійснитися. Формуванню українських військових сил перешкоджала Німеччина, яка боялася створення сильної української армії. Щодо планів створення 300-тисячної армії, оснащеної за останнім словом техніки, удалося реалізували лише незначну частину. Загалом сили гетьмана налічували близько 60 тис. осіб — Запорізька, Синьожупанна (була розпущена німцями), Сірожупанна, Сердюцька дивізії, бригада січових стрільців та окремі офіцерські дружини.

Сердюцька дивізія мала стати національним формуванням. Згідно зі статутом дивізії передбачалося, що бійці «повинні бути набрані із селян-хліборобів, які мають велике земельне господарство... усі повинні бути українцями, православними». Головним резервом армії, опорою режиму, за задумом гетьмана, мав стати козацький стан. Формування козацтва відбувалося на основі розпущеного Вільного козацтва. На кінець існування гетьманського режиму в стадії формування перебувало вісім кошів козаків.

Більш успішною виявилася національно-культурна політика П. Скоропадського. Хоча не все позитивне, що було здійснено, удалося зберегти у майбутньому.

Цікаво знати

Українська Держава, що мала вихід до Чорного моря, повинна була мати і власний бойовий флот. Його формування передбачалося на основі російського Чорноморського флоту. Але 30 квітня 1918 р. 600 кораблів і суден Чорноморського флоту залишили Севастополь, узявши курс на Новоросійськ. Більшовики намагалися не допустити, щоб флот потрапив до рук Німеччини. Більшість із цих суден було затоплено в Новоросійську. Частина кораблів під командуванням контр-адмірала Остроградського залишилися в Севастополі та перейшли під контроль окупаційних військ. У вересні—листопаді 1918 р. ці кораблі були передані Українській Державі, із них було створено український флот. Але повністю завершити цю процедуру не вдалося. Війська Антанти, що прибули до Криму в листопаді 1918 р., перебрали на себе контроль над суднами.

II варіант

Робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи напрямки внутрішньої політики гетьманату та їхню суть, і складають таблицю «Внутрішня політика гетьмана П. Скоропадського». Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів.

5. Зовнішня політика Української Держави.

Розповідь учителя

У зовнішньополітичній діяльності Українська Держава мала значні обмеження. Незважаючи на це, уряд П. Скоропадського головним завданням зовнішньої політики ставив подальше налагодження відносин із державами світу. Він установив дипломатичні відносини, крім Німеччини та Австро-Угорщини, зі Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Туреччиною й навіть із більшовицькою Росією. Завдяки дипломатичним зусиллям до Української Держави було приєднано: Гомельський повіт Могилевської губернії, Путивльський і Рильський повіти Курської губернії — до Чернігівщини (Суданський, Гайворонський, Білгородський, Корочанський), а також Валуйський повіт Воронезької губернії до Харківської губернії. Річицький, Пінський і Мозирський повіти Мінської губернії було об’єднано в окремий округ (староство) у складі Української Держави. Також до неї увійшли Холмщина, Підляшшя, 12 повітів Берестейщини.

Було розв’язано територіальну суперечку із Донським урядом — до України відійшов Маріуполь з околицями.

Завдяки активній політиці гетьманату юридично було оформлено входження до складу України Криму, проте остаточно гетьманська влада там не закріпилася через загострення військово-політичної ситуації. Налагодився українсько-румунський діалог щодо розв’язання проблем, пов'язаних з українськими землями Бессарабії, окупованими Румунією. Розроблялися проекти входження Кубані до складу Української Держави.

Цікаво знати

Німецький уряд мав власні серйозні плани щодо Криму. А під контролем гетьманського уряду залишилася тільки північна Таврія. Німці не могли допустити, щоб у розпорядженні України перебувала військово-морська база в Севастополі та Чорноморський флот. Проте в самому Криму зібрався курултай (з’їзд) татарського населення, який заявив про свої претензії на владу. Тоді німецька окупаційна адміністрація передала владу царському генералу С. Сулькевичу, який і утворив крайовий уряд, орієнтований на закони Російської імперії.

У травні 1918 р. міністерство закордонних справ Української Держави зробило з цього приводу кілька заяв Німеччині. Так, у Ноті гетьмана П. Скоропадського послу Німеччини в Києві про необхідність приєднання Криму до Української Держави від 10 травня 1918 р. та Нота міністерства закордонних справ Української Держави від 30 травня 1918 р. підкреслювалися економічні, політичні й етнографічні зв’язки України та Криму, зазначалося, що приєднання Криму до Української Держави мало відбутися на засадах автономії. На відмову С. Сулькевича увести Крим до складу Української Держави гетьманський уряд установив економічну блокаду півострова. Це змусило С. Сулькевича капітулювати і почати переговори про форми державного об’єднання, що відбулися в Києві восени 1918 р., на яких хоча й були розроблені умови побудови Кримської автономії, але часу для їх реалізації гетьман уже не мав.

Особливо слід підкреслити здобутки гетьмана у формуванні дипломатичного відомства України та його діяльності. У Києві було акредитовано 11 зарубіжних місій: Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини, Болгарії, Дону, Польщі, Румунії, Фінляндії, Кубані, Азербайджану та Грузії. Десять українських дипломатичних представництв розпочали роботу за кордоном: у Німеччині, Австро-Угорщині, Туреччині, Болгарії, Дону, Фінляндії, Швейцарії, Кубані, Румунії, Швеції.

Велися переговори зі Швейцарією, Іспанією, Данією, Швецією, Норвегією, Голландією, Італією, Персією. Добрі відносини встановилися з Фінляндією, уряд якої очолив давній приятель П. Скоропадського К. Маннергейм, Грузією, Литвою, Естонією. Гетьманська держава обмінялася посольствами з 12 країнами. Узагалі визнали її «де-факто» або «де-юре» 30 держав світу.

Провідником зовнішньополітичного курсу було міністерство закордонних справ, яке спочатку очолював М. Василько, а від 20 травня — Д. Дорошенко.

Міністерство закордонних справ визначило три основні напрямки зовнішньої політики Української Держави: 1) установлення дружніх відносин із країнами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною; 2) розв’язання спірних територіальних проблем із сусідніми державами; 3) установлення дипломатичних відносин із нейтральними державами.

Важко просувалися переговори з радянською Росією. Брестський мирний договір зобов’язував більшовицьку Росію якнайшвидше підписати договір з Україною, що створило можливість стабілізувати відносини у Східній Європі. Ще 30 березня 1918 р. уряд УНР запропонував радянській Росії розпочати мирні переговори. Поки питання узгоджувалося, в Україні відбувся державшій переворот, і до влади прийшов П. Скоропадський.

22 травня 1918 р. для ведення переговорів із Москви прибула делегація в кількості близько 40 осіб. Очолювали її X. Раковський і його заступник Д. Мануїльський. Головою української делегації на переговорах був професор С. Шелухін, заступником — І. Кістяківський, а від 10 серпня — П. Стебницький. Переговори велися двома мовами за допомогою перекладачів. Обговорювалися питання воєнних дій, фінансів, транспорту, поштового зв’язку, обміну полоненими, економічних та культурних відносин. Надзвичайно гостро стояло питання про кордон: українське населення, яке проживало компактно в прикордонних з Україною російських губерніях, прагнуло приєднання цих територій до України.

12 червня було підписано попередній мирний договір, згідно з яким радянська Росія визнавала незалежність Української Держави. Крім того, було прийнято постанови про припинення воєнних дій на фронтах. Установлювалися умови повернення біженців і місця переходу ними кордону. Було відкрито українське представництво в Москві та Петрограді, 30 консульських представництв у різних містах Росії, які займалися питаннями біженців в Україну.

Більшовицька делегація всіляко затягувала переговори та проводила комуністичну та антиукраїнську пропаганду. Відмовившись визнавати право України на території, на яких проживало автохтонне українське населення, більшовицька делегація потай налагодила зв’язки з Українським національно-державним союзом, що готував повстання проти гетьманського уряду.

8 листопада 1918 р. українсько-російські переговори припинилися. Поразка Німеччини в Першій світовій війні була неминучою, і більшовики були готові скасувати Брестський мир і, відповідно, визнати незалежність України.

У березні 1918 р. між Україною та Румунією постало Бессарабське питання. Бессарабія, що входила до складу Російської імперії, у січні— березні 1918 р. була окупована румунами. У відповідь гетьман розірвав будь-які відносини з Румунією та заборонив увезення до неї товарів. Така ситуація тривала більше ніж півроку, поки гетьману не знадобилися контакти з країнами Антанти. У Бухаресті розміщувалися дипломатичні місії цих країн. Між Україною та Румунією було укладено тимчасову торговельну угоду, а питання Бессарабії було відкладено до завершення війни.

Уряд П. Скоропадського у своїй зовнішній політиці був змушений проводити пронімецьку орієнтацію та визнав умови Брестського миру. Постійно наголошувалося на спільних інтересах Німеччини та Української Держави. Однак населення України не схвалювало пронімецьку політику гетьмана. Тому безпосередні відносини налагоджуватися тільки в Берліні.

2 червня 1918 р. Німеччина офіційно визнала Українську Державу.

У Києві діяло німецьке посольство. У Харкові, Одесі, Катеринославі й Миколаєві були відкриті німецькі консульства. 24 липня Німеччина ратифікувала Брестський мирний договір. Німеччину відвідав голова Ради Міністрів України Ф. Лизогуб. Його візит виявився успішним: на вигідних для України умовах було розв’язано питання торгівлі між двома державами, надання Німеччиною кредиту тощо. Німеччина погодилась підтримувати Українську Державу в розв’язанні територіальних суперечок із сусідніми державами. Однак частину порушених на переговорах у Берліні проблем (зокрема формування української армії та передання захопленого німцями Чорноморського флоту Україні) Ф. Лизогуб розв’язати не зміг.

Пізніше, від 4 до 17 вересня 1918 р., до Німеччини їздив сам гетьман П. Скоропадський, якому німецький уряд організував пишний прийом. Німеччина погодилася сприяти позитивному розв’язанню для України питання Холмщини та Криму.

Відносини з Австро-Угорщиною були складнішими. Політика України з будівництва держави на етнічних українських територіях не збігалася з політикою Австро-Угорщини. Брестський мирний договір перекреслив мрію поширити східний кордон до Дніпра й утворити на українських землях підпорядковану Габсбурзькій монархії слов’янську державу. Навпаки, Австро-Угорщина мала передати Україні окуповану австро-угорськими військами частину Холмщини, а також поділити Галичину і східну її частину приєднати до Буковини.

Австро-Угорщина відтягувала ратифікацію Брестського мирного договору. Спочатку під впливом польської регентської ради й сильного пропольського лобі в австрійському парламенті та уряді вона анулювала таємний протокол договору, що передбачав утворення зі Східної Галичини й Буковини до 31 липня окремого коронного краю. Австро-Угорщина намагалася вплинути й на інших членів Четверного союзу з метою відкласти ратифікацію Брестського мирного договору з Україною. Це привело до загострення відносин між двома державами. Були заблоковані пропозиції українського уряду відкрити консульство у Відні, Будапешті, Львові. Австрійський уряд негативно відреагував на приїзд українського військового аташе до Відня.

Однак Австро-Угорщині не вдалося створити «єдиний фронт» держав Четверного союзу проти України. 15 липня Болгарія, а 22 серпня Туреччина ратифікували договір і відправили своїх послів до України.

Тільки Австро-Угорщина не ратифікувала договору. Скориставшись цим, польський уряд робив усе можливе, щоб Австро-Угорщина віддала йому Холмщину. Під тиском поляків австрійський уряд заборонив своєму військовому командуванню допускати представників українського уряду до зайнятих австрійськими військами районів Холмщини та Підляшшя. Український уряд запропонував негайно скликати мішану комісію для остаточного розв’язання питання про кордони та впровадити в п’яти Холмських повітах, зайнятих австрійськими військами, українську адміністрацію, очолювану губернським старостою Холмщини й Підляшшя О. Скорописом-Йолтуховським. Одночасно гетьман запропонував німецькій владі контролювати землі, зайняті австрійськими військами, а в листопаді з цього приводу з німецьким урядом була укладена угода. Але ці плани не здійснилися внаслідок революційних подій у Німеччині та на західноукраїнських землях.

Восени 1918 р. напрямок зовнішньої політики П. Скоропадського різко змінився. Після поразки Четверного союзу гетьман починає шукати підтримки в країн Антанти.

Гетьманський уряд робив спроби встановити відносини з державами Антанти через Швейцарію та Скандинавські держави. Проте країни Антанти не пішли на налагодження відносин з Україною з кількох причин. По-перше, рішуче запротестували Німеччина й Австро-Угорщина. По-друге, держави Антанти бачили чітко виражену пронімецьку політику гетьманського уряду. По-третє, уряд Франції стояв на позиції «єдиної і неділимої Росії». Англія й США, не маючи чіткого уявлення про українську проблематику, підтримували політику Франції.

Тим часом ситуація в Україні стала непокоїти країни Антанти, які в умовах поразки Німеччини боялися більшовизації цих територій. Після підписання перемир’я 11 листопада 1918 р. союзники наказали німецьким військам тимчасово продовжувати окупацію українських земель. Однак німецькі солдати намагались якнайшвидше залишити Україну. Це значно похитнуло позицію гетьмана.

За цих умов дипломатія України різко активізувала свою діяльність, але всі її зусилля наштовхнулися на відповідь, що країни Антанти не визнають самостійної України, а прагнуть бачити її у федерації з Росією. Така відповідь була закріплена на конференції представників Антанти в Яссах.

У цей самий час більшовики почали готуватися до війни з Україною, про що офіційно заявив Л. Троцький. Проти України було сформовано окрему армію, яка налічувала близько 75 тис. багнетів, 1400 кінноти, 170 гармат, 427 кулеметів, шість бронепоїздів.

13 листопада в Москві більшовицькі керівники офіційно оголосили про розірвання Брестського договору. У Києві відбулося засідання Ради солдатських депутатів німецьких військ, розташованих у місті. На ньому було прийняте рішення про невтручання «у внутрішні справи українського населення ».

У цих умовах 14 листопада 1918 р. гетьман відважився на відчайдушний крок: оголосив грамоту про федеративні зв’язки з небільшовицькою Росією.

Робота з документом

«ФЕДЕРАТИВНА ГРАМОТА» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО (14 листопада 1918 р.)

На... принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність в краю, і в її межах перший раз свобідно віджили всі принижені і пригноблені більшовицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії... На тих принципах, які — я вірю — поділяють усі союзники Росії, Держави Згоди (Антанта), а також яким не можуть не співчувати без винятку інші народи не тільки Європи, але й усього світу, повинна бути збудована майбутня політика нашої України. їй першій належить виступити в справі утворення всеросійської федерації, якої конечною метою буде відновлення великої Росії. В осягненні цієї мети лежить як запорука добробуту всієї Росії, так і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутності.

1) Прийняття цієї грамоти було логічним завершенням правління гетьмана чи спонтанним актом, який коштував йому булави?

2) Чи можна стверджувати, що цією грамотою П. Скоропадський зрікся ідеї незалежної України?

Проголосивши можливість федерації з небільшовицькою Росією в майбутньому, П. Скоропадський сподівався перехитрити як союзників, так і проросійські сили в Україні, і таким чином зміцнити незалежність України ще до того, як Росія позбудеться більшовиків. Але допомоги від Антанти та проросійських сил так і не надійшло.

13 грудня 1918 р. гетьман змушений був зректися влади.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Бесіда за запитаннями

1) Коли було підписано Брестський мирний договір між УНР і країнами Четверного союзу?

2) Якими були умови договору?

3) Коли Центральна Рада повернулася до Києва?

4) Яку політику проводила УЦР у січні—квітні 1918 р.?

5) За яких обставин відбувся гетьманський переворот?

6) Якими були перші заходи гетьмана П. Скоропадського?

7) Що було покладено в основу внутрішньої політики гетьмана П. Скоропадського?

8) Коли між Україною та РСФРР було укладено попередній мирний договір?

Творчі завдання

1) Чому країни Четверного союзу пішли на укладення мирного договору з УНР, а не просто захопили територію України?

2) Поясніть причини швидкого усунення УЦР від влади.

3) Схарактеризуйте внутрішню політику гетьмана П. Скоропадського.

4) Визначте та схарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики гетьмана.

5) Які причини зумовили видання П. Скоропадським «федеративної грамоти»?

6) Чи можна вважати Брестський мир між УНР і країнами Четверного союзу сепаратним?

7) Чи справедливим буде твердження, що Українська Держава П. Скоропадського проводила пронімецьку політику? Відповідь обґрунтуйте.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Брестський мир став першим мирним договором, укладеним під час Першої світової війни. Він забезпечував вихід України зі «світової бійні», але платою за це стала окупація України австро-німецькими військами.

УЦР, яка повернулася до Києва, не змогла забезпечити виконання своїх зобов’язань перед країнами Четверного союзу.

29 квітня 1918 р. за згоди Німеччини П. Скоропадський учинив переворот, установивши гетьманський режим.

Прийшовши до влади, П. Скоропадський намагався провести реформи для стабілізації становища в країні та досягнення незалежності. Але його політика була приречена на невдачу: П. Скоропадського особисто не підтримували провідні українські політичні сили, його соціальна політика не викликала захоплення в більшої частини населення, на міжнародній арені Україна була залежною від країн німецького блоку, які зазнали поразки в Першій світовій війні.

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Складіть план розповіді на тему «Зовнішньополітична діяльність Української Держави».

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Складіть план розповіді на тему «Зовнішньополітична діяльність Української Держави».

Павло Скоропадський

Блог викладача історії

Конспекти уроків з історії України

Освіта

Життєвий шлях

Особисте життя

Основні здобутки Горбачова

Важливі дати біографії Горбачова

Цікаві факти з життя Горбачова

Українська Держава. Гетьман П. Скоропадський.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Робота з історичною картою

1) Покажіть кордони УНР.

2) Простежте за картою події першої війни між радянською Росією та УНР.

Історичні диктанти

ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ. НАРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ В УКРАЇНІ В ЛИПНІ—ЖОВТНІ 1917 р. ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

ДИКТАНТ № 4

Робота з документом

Цікаво знати

3. Гетьманський переворот. П. Скоропадський.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Складіть план розповіді на тему «Зовнішньополітична діяльність Української Держави».

Павло Скоропадський

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Календарь

Сообщить о нарушении

Гетьман
Гетьман
Голова Ради	Секретаріат на чолі з Державним Секретарем
Рада Міністрів	Мала Рада Міністрів
Старости
	Органи місцевого самоврядування
Земства	Міські зібрання

Здобутки	Прорахунки
Продовження державотворчих традицій українського народу; покликання до політичного життя великих мас українства, здобуття досвіду політичної боротьби; пробудження національної самосвідомості; отримання національними меншинами права національно-персональної автономії; початок процесу соціально-економічних перетворень; демократизація суспільно-політичного життя; закладення основ мирної зовнішньої політики України; надання простору національно-культурному розвитку Україні	Ігнорування такого важливого чинника державотворчого процесу, як армія; не вдалося налагодити широкі рівноправні відносини із сусідніми й великими державами, домогтися справжнього міжнародного визнання; непослідовність у реалізації соціально-економічної політики; сліпе наслідування соціалістичної доктрини; не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст продовольством, забезпечити порядок і законність; не вдалося нейтралізувати соціальну демагогію більшовиків; захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин
Історичне значення Української Центральної Ради
Вона підняла на новий щабель ідею української державності; діяльність УЦР викликала захоплення й була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України; УЦР практично здійснила вікові прагнення українського народу до свободи і незалежності; боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України

Конспекти уроків з історії України

Освіта

Життєвий шлях

Особисте життя

Основні здобутки Горбачова

Важливі дати біографії Горбачова

Цікаві факти з життя Горбачова

Українська Держава. Гетьман П. Скоропадський.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУчитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Робота з історичною картою

1) Покажіть кордони УНР.

2) Простежте за картою події першої війни між радянською Росією та УНР.

Історичні диктанти

ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ. НАРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ В УКРАЇНІ В ЛИПНІ—ЖОВТНІ 1917 р. ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

ДИКТАНТ № 4

Робота з документом

Цікаво знати

3. Гетьманський переворот. П. Скоропадський.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.) Опрацюйте відповідний матеріал підручника. 2) Складіть план розповіді на тему «Зовнішньополітична діяльність Української Держави». Павло Скоропадський

Комментариев нет:

Отправить комментарий

1.) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Складіть план розповіді на тему «Зовнішньополітична діяльність Української Держави».

Павло Скоропадський